Гречані лани, раковий став і дубовий гай, - звідки походять назви мікрорайонів Хмельницького
Офіційного поділу на райони у Хмельницькому нема. Однак є назви, які відомі кожному мешканцю міста. Звідки вони походять і що раніше було у цих місцях, дізнайтеся з нашого матеріалу.
Хмельницький звикли умовно поділяти на мікрорайони: Гречани, Дубове, Ракове, Ружична, Лезневе, Книжківці, Озерна, Південно-Західний, Центральний і Заріччя. Є й окремі масиви – Ближні та Дальні Гречани, Ближнє Ракове. Розташування кожного з них містяни знають досконало.
Історики кажуть, що ці назви прижилися лише, як то кажуть, в народі. Окрім цього, можна виокремити ще кілька масивів, а також історичних частин міста. З цим «ВСІМ» допоміг розібратися історик, провідний науковий співробітник Хмельницького обласного краєзнавчого музею Сергій Єсюнін.
Гречани
Колись тут було окреме село. Воно було засноване ще у XVIII столітті. Ще кілька сотень років тому у цій місцевості проживало здебільшого католицьке населення. Ці землі належали панам Замойським. Після того, як Плоскирівське староство залишилось спустошеним пани переселили сюди селян, так званих «мазурів». Саме вони склали основу теперішнього католицького населення міста. Як йдеться у переказах, частина польських переселенців отримала землю на захід від Плоскирова на колишніх гречаних ланах, від чого поселення і отримало назву – Гречана. Село змінилось у 1913 році, коли Товариство Подільської залізниці збудувало тут паровозне депо. Сьогодні це – локомотивне депо Гречани.
У 1946 році село приєдналося до Проскурова. Тепер мікрорайон поділяють на Ближні та Дальні Гречани. Територія Ближніх розпочинається від Центрального парку вздовж Південного Бугу і до вулиці Західно-Окружної. Дальні - від Західно-Окружної й залізниці і до західної околиці Хмельницького.
Дубове
Колись тут розташовувався хутір, а згодом передмістя Проскурова. Сьогодні Дубове – це мікрорайон на південній околиці міста. Назва походить від урочища, де знаходився дубовий гай. Вперше ця місцевість згадується ще у XIX столітті. Тут знаходилось урочище, біля якого згодом з’явилися Дубовий став і млин, пізніше тут виник хутір Дубовий. У 1889 році біля хутора завершили будувати військове містечко. Зокрема, почали зводитись казарми, службові приміщення, полкова церква, стайні. Тут розташовувався 35-й драгунський Бєлгородський полк. З цього часу хутір почали називати передмістям. Вже у 1950-х роках тут зводиться друге військове містечко для військових 17-ї гвардійської Єнакієво-Дунайської орденів Червоного Прапора і Суворова мотострілецької дивізії, яка прибула до Проскурова на постійне місце дислокації.
Ракове
У давнину ця місцевість теж була спершу хутором, а згодом стала передмістям Проскурова. Ракове – мікрорайон, що розташувався на східній околиці Хмельницького. Ще у XIX столітті тут існував Раковий став на річці Кудрянка. Так і виник хутір Раковий. В перші роки XX століття за хутором розташовувались літні табори для військ проскурівського гарнізону, а невеличкий населений пункт почали називати передмістям Ракове. У 1930-х роках на цій місцевості починають зводити військове містечко. А вже у 1961 році сюди прибули перші підрозділи 19-ї Запорізької Червонопрапорної орденів Суворова і Кутузова дивізії Ракетних військ стратегічного призначення. Саме з цього часу тут розгортаються бойові позиції міжконтинентальних ракет і зводяться багатоповерхові будинки.
Ближнє Ракове – приватний масив від заводу трансформаторних підстанцій до річки Кудрянки. Ракове - 2 – житловий масив, будівництво якого профінансували американці як компенсацію за знищення ракет. На початку 1990-х років ядерні ракети тут ліквідували, а дивізію реорганізували.
Ружична
Мікрорайон на південній околиці Хмельницького. Вперше ця місцевість згадується ще у 1530-х роках. Тутешнє поселення знаходилось у власності подільського роду Ярмолинських-Сутковських. Ймовірно, що назва села походить від польського слова «ружа» - троянда. Тривалий час село переходило з одних рук в інші. Спершу Ружична належала М. Богушу, потім перейшла у володіння графа Мира, згодом – до шляхтичів Маліновських. Наприкінці 1850-х років Ружична перетворилась на державну слободу, а 1863 року ружичнянці стали селянами-власниками. Після війни Ружична стала центром Ружичнянського району. Колишнє село вже більше 20-ти років є частиною Хмельницького. Мікрорайон досі славиться сільськогосподарськими досягненнями.
Лезневе
Колись і цей мікрорайон у північно-східній частині міста був окремим селом. Історики зазначають, що перші згадки про цю місцевістю були ще у податкових тарифах XVI століття.
У XVII-XVIII століттях у джерелах згадуються такі назви цієї місцини як Лезнів та Глензів. Останньою село називали вже з XIX століття, а з 20-х років цей район отримав сучасну назву Лезневе. Подейкують, що походить вона від давньоруського слова «глезно» - п’ята. Іноді так називали малу земельну ділянку, яка віддавалась комусь у володіння. Приміське село Лезневе включали у межі Хмельницького у 1976 році.
Книжківці
Сьогодні це мікрорайон Хмельницького, який розташувався на південно-східній околиці міста. А колись і ця місцевість була невеличким селом, яке не мало відношення до Проскурова. Першу згадку пов’язують з родом польських магнатів Клечинських, які володіли селом у XVI-XVII століттях. Теперішня назва походить від імені Книш – так за переказами місцевих звали першого поселенця майбутнього села. У 1981 році приміське село включили в межі Хмельницького.
Озерна
Один із найновіших і наймолодших мікрорайонів міста. Сьогодні Озерна розбудовується шаленими темпами. Це новий багатоповерховий житловий масив на північній околиці Хмельницького. Перший проект розбудови з’явився лише у 1977 році. А перші будинки тут почали здавати наприкінці 1980-х років. Назва мікрорайону пішла від вище розташованих ставів, які належить до однієї з безіменних приток річки Південний Буг.
Південно-Західний
На сьогодні це один з найбільших мікрорайонів Хмельницького. Назва говорить сама за себе – район розташований на південно-західній околиці міста. Його розбудова розпочалась у середині 1960-х років. Життя нового мікрорайону почалось на полях приміського радгоспу лікарських рослин. Ще у 1927 році на цій території були закладені плантації лікарських рослин Проскурівського аптекоуправління.
Заріччя
Або більш популярна назва серед хмельничан - Виставка. Народна назва цього мікрорайону походить від того, що у 1950-69-ті роки біля теперішнього дендропарку працювала обласна сільськогосподарська виставка.
Колись Заріччя було селом, а сьогодні це один із найбільших мікрорайонів Хмельницького. Розташований він на пагорбі та схилах за Південним Бугом. Вперше ця місцевість згадується ще у 1789 року. Населений пункт належав графу Гудовичу.
Після війни, у 1946 році, приміське село приєднали до Проскурова. А з 1960-х років стартувала забудова багатоповерхового Зарічанського мікрорайону.
Центр
Центральна частина Хмельницького практично «всипана» безліччю магазинів, торгівельних центрів, важливими адміністративними будівлями та організаціями. Частина цього мікрорайону досі приваблює хмельничан і гостей міста своєю архітектурою. Саме в центрі знаходиться найбільше старовинних будівель, які вдалося зберегти майже у первинному вигляді. Тепер центральна Проскурівська вулиця, а колись Олександрівська теж була найбільш людною вулицею обласного центру. Тут розташовувались торгові точки, підприємства, перукарні, аптеки.
http://vsim.ua/Market-Information/ghrechani-lani-rakovij-stav-i-dubovij-ghaj-zvidki-pohodyat-nazvi-mikro-10472852.html
